Для початку трішки статистики. За демографічними прогнозами, до 2025 року частка осіб віком понад 60 років в Україні становитиме 43,4%, у 2030 — близько 46%. Це значить, що цим людям потрібно знаходити собі зайнятість, засоби до існування, реалізовувати себе професійно і якось знаходити спільну мову з молодшими колегами та керівниками.

На жаль в Україні не існує системних програма для працевлаштування або професійної орієнтації тих кому за 40. Нагадаю, що молодий вік, відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я 25-44 роки і середній вік 45-60 років.

З якими труднощами зустрічаються люди віку старші 43+ при працевлаштуванні:

  • Концентрація на своїх потребах. Зрілий фахівець не буде виконувати тупі завдання за 2 гривні з туманними перспективами кар’єри.

  • Ефект «втомленої зірки». Неготовність адаптувати досвід до нових завдань, небажання розбиратись у нестандартних ситуаціях.

  • Фізичні обмеження. Загострення набутих, часто професійних, хворіб пов’язаних з зором, опорно-руховим апаратом, щитовидною залозою. Інколи, просто втрата фізичної витривалості через відсутність регулярних тренувань.

  • Недостатня кваліфікація. Інформація у більшості сучасних професій оновлюється щомісяця. Відсутність розуміння трендів у галузі і оновлення навиків на практиці не дають змоги конкурувати з людьми, які отримують нові знання як базові.

  • Тотальне узагальнення. Бажання дати швидку і остаточну оцінку будь якій ситуації. Часто це викликане наміром контролювати процес. Наприклад, поділ всіх працівників в компанії на «корисних» та «паразитів». «Корисні», а це можуть бути: менеджери з продажу, вантажники, - заробляють гроші, всі решта їх витрачають. Совковий підхід, але працювати з таким колегою справжнє випробування на міцність психіки.

  • Негнучкість поведінки. Загострена потреба поваги до свого віку приводить до небажання слухати, вести діалог, приймати рішення від більш молодших колег. Інколи, така негнучкість проявляється у неприйнятті всього нового: назв посад, нових професій, підходів до ведення бізнесу, методів продажу, якості продукції, нових послуг.

  • Надмірні очікування по заробітній платі. Часто спостерігається бажання отримувати більшу зарплату лише за досвід, а не результати.

  • Зниження бажання конкурувати. Очікування, що досвід, вік і попередні досягнення автоматично дають перевагу – очевидно порожні. Конкуренція присутня постійно, і професійну кваліфікацію необхідно доводити постійно, звичайно, якщо є претензії на перші місця.

Всі ці проблеми можна вирішувати, але виникає 2 логічних запитання:

«Хто буде вирішувати ці проблеми?»,

«І чи потрібно взагалі вирішувати ці проблеми?»

Хто це буде вирішувати?. Державним службам – ні, зрозуміло що людей старших 40 років держава не розглядає як трудовий ресурс. Підприємцям – теж ні. Люди цього віку мало цікаві у постійній співпраці – більш вигідніше працювати з людьми молодшого віку і нижчої кваліфікації. А у випадку ринків з високою конкуренцією залучати фахівців на аутсорсінг. Висновок – нікому по суті. І це, хороший висновок, який дозволяє зрушитись з точки очікування чуда.

Чи потрібно вирішувати проблеми? З точки зору людини цього віку – так. З точки зору підприємця – ні, не потрібно, якщо є альтернативне рішення. З точки зору держави – однозначно ні, оскільки низький прожитковий рівень дозволяє підтримувати інвестиційну привабливість країни. Висновок – проблему зайнятості і працевлаштування доведеться вирішувати самостійно. Додайте до цього висновок з першого пункту і ми можемо отримати крім мотивації ще й стимул )

Запропоную декілька векторів вирішення задачі:

  1. Рух на Захід. Так, це наша постійно зростаюча міграція. Вигідна всім міграція. Державі – дешеві інвестиції, підприємцям – живі гроші заробітчан, всім державним службовцям і структурам – постійні хабарі та відкати, можливість перекласти витрати за всі послуги на людей, самим заробітчанам – засоби для виживання, або нова професія чи бізнес у іншій країні.

  2. Самозайнятість в сучасних професіях. Освоїти нові професійні навики, які найближчі до вашої попередньої професії і продавати їх по методу аутсорсінгу. Вибір великий: від випічки тортів для веганів до таргетованої реклами і 3D моделювання інтер’єрів, програмування та проектного менеджменту.

  3. Творча діяльність. Ось тут складніше, бо творчість буде потребувати крім наставника, часу на розвиток навиків та самих результатів – ще кола знайомств, навиків продаж, фінансів на просування своєї творчості на перші позиції. Без спонсора або фінансової подушки тут не обійтись. Але це теж вектор.

  4. Підприємництво. Ще складніший варіант ніж творча діяльність. Але, якщо це партнерство і проекти з стабільними бюджетами у іноземній валюті – супер, є шанси.

  5. Є ще один варіант, максимально реальний у нашій країні – робота у державній службі. Депутати, керівники департаментів всіх рівнів.

Як кажуть істина десь посередині. І почати пошук свого вектора можна з наступного алгоритму

Крок 1 – оцініть ті ресурси, зв’язки, знайомства, навики якими ви володієте. Думайте швидше, усвідомте що НІХТО ВАМ НЕ ДОПОМОЖЕ прийняти рішення. Хороша новина: Рішення приймаєте ви, тому всі плюси будуть ЛИШЕ ВАШОЮ заслугою.

Крок 2 – визначте що вам необхідно зараз. Пріоритети доведеться розставити. Інколи здоров’я важливіше грошей, а інколи навпаки доводиться заробити гроші щоб врятувати здоров’я близького. Комусь нудно жити через стабільність і хочеться творчості, а у когось борги і немає власного житла – потрібна стабільна добре оплачувана робота. Як у кого.

Крок 3 – розширюйте свій кругозір допустимого. Якщо ви ніколи не займались творчістю, але завжди мріяли малювати або знімати кіно, чи жонглювати – дайте собі час спробувати. Ніколи не були за кордоном через те що «А хто нас там чекає?» - дайте собі шанс спробувати. Боялись підприємництва як вогню – ідіть в партнерство і швидко вчіться азам бізнесу на практиці. Робили кар’єру в рідному місті – подавайте резюме в інші міста, столицю. При розширенні кругозору ви будете гальмувати. Це нормально. Тому що кругозір це нові люди, навики, задачі та проблеми + ваша нова реакція на ці ситуації.

Крок 4 – сформуйте 3 можливих і приємних вам вектори розвитку своєї діяльності. Можна самостійно, можна на тренінгу, можна з психологом. Є такий прийом як VAK – пережити візуальний, аудіальний та чуттєвий досвід наближення альтернативного майбутнього. Якщо потрапите на зустріч зі мною – спробуєте ).

Крок 5 – знайдіть однодумців і працюйте разом. Курси, семінари, онлайн-групи, нові друзі, колеги по роботі, або учні – допоможуть вам їх знайти.

Крок 6 – зробіть висновки як змінюється ваше життя, ким новим ви стаєте і чи це вам подобається

Крок 7 = Крок 1. Оцініть важливість для вас зараз і у майбутньому отриманих ресурсів, зав’язків, знайомств, навиків.

Пробуйте, змінюйте. У будь якому випадку зміни приходять. Пам’ятаймо банальну правду «Спочатку немає часу, потім немає сил, а далі немає нас». Якщо ви це дочитали, то час ще є J

Поділися з друзями:

>