Набута безпорадність. Інколи можна почути в роботі з торговими командами: «Ми це вже пробували», «З цього нічого не вийде», «Давайте залишемо все як є», «Яка різниця, всі так працюють».

Рідко, коли під цими висловами є об’єктивний погляд на ситуацію, частіше – феномен навченої безпорадності.

У 1966 році Мартіном Селігманом і Стівом Майєром був проведений експеримент. Собак розділили на 3 групи. Першу групу посадили у вольєр з якого легко можна було втекти. Другу групу у вольєр щільно закритий, але обладнаний із середини панеллю для відкривання. Третю групу розмістили у схожий вольєр але без можливості його відчинити зсередини.

Всі три групи собак стимулювали невисоким електричним розрядом.

Результат наступний: собаки з першого вольєру відразу втекли, собаки з другого вольєру швидко знайшли панель і звільнились, собаки третього вольєру не маючи змоги втекти, після багаторазових спроб вибратись залишались на місці і проявляли пасивну поведінку.

Після цього собак з третього вольєру перемістили у першу клітку («вільний вольєр»), яка давала можливість легко звільнитись. В результаті, собаки у «вільному вольєрі» після стимулювання їх електричним струмом продовжували лежати і не шукали способів звільнитись.

Висновок зроблений Селігманом та Майєром наступний: набута безпорадність це сформований, набутий живим організмом поведінковий рефлекс.

У кожної людини, команди, компанії, країни бувають, на перший погляд, безвихідні ситуації. Але рішення залишатися на місці і терпіти, чи продовжувати боротися та шукати вихід часто залежить від набутих звичок.

Хорошою новиною є те, що звички люди мають можливість змінювати. Що впливає на нашу стійкість до життєвих труднощів?

Соціальне оточення (на жаль у нашій країні воно дуже фемінінне – наслідок домінування жінок у системі освіти: садочки, школи, вузи – що у наслідку формує терпимість до зовнішньої несправедливості і не допомагає сформувати високу внутрішню вимогливість).

Соціальне оточення стимулює проявляти нас проактивну або пасивно-поступливу поведінку.

Наступний чинник це: особистий світогляд. Світогляд спрощено це: релігійність, традиції, звичний стиль життя, звичка себе жаліти чи змушувати працювати над рішенням проблеми. Питання релігійності у набутій безпорадності окрема тема, але поспостерігайте за рівнем життя інших країн та місцевими релігіями і зробіть самостійні висновки.

І останній чинник- особисті якості. Що формує нашу здатність витримувати життєві незгоди з високо піднятою головою, продовжуючи прикладати зусилля. Просто кажучи – характер.

Якості свідомо сформовані щоденними зусиллями: інтелектуальними, фізичними.

В роботі з командою змінити навчену безпорадність можна через:

  1. Об’єктивну оцінку фінансових результатів та стану ринку
  2. Зміну бізнес-процесу
  3. Зміну організаційної структури
  4. Зміну мотивації (оплата за результати), інколи заміну працівників та обов’язкова участь директора і власника бізнесу (якщо він приймає участь в оперативному управлінні)

Якщо вам потрібно підвищити свою опірність набутій безпорадності необхідно:

  1. Збільшити свою фізичну витривалість. Підвищити свій поріг чутливості до стресу, болі, труднощів.
  2. Оточити себе людьми з проактивним мисленням, позбавленим вірусу всепрощення та «тосязробить», вимогливими до себе та колег. Перестати приймати особисті образи, порушення, прояви агресії, порушення прав власності як неминучу норму життя.
  3. Перестати себе жаліти і смакувати свої невдачі та колег. Концентруватись на перемогах та досягненнях (навіть якщо їх було ще небагато)
  4. Привчити себе переживати біль та невизначеність залишаючись активним та дієвим. Перестати жорстко хапатися за комфорт, пам’ятати, що ні біль ні комфорт не є постійними. Навчити себе прикладати зусилля для пошуку виходу з проблемної ситуації.

Поділися з друзями:

>